05 червня 2009 між мною та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування») (далі Страховик»), було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р.

03 листопада 2009р., сталась дорожньо-транспортна пригода в результаті якої, мій автомобіль Міцубіші Лансер (1,6), держномер АЕ 6258СІ, зазнав механічних ушкоджень. Згідно з умовами вищевказаного договору страхування, 16.11.09, я надав до Дніпропетровської Філії Страховика, всі необхідні документи (доказ копія переліку документів наданих експерту управління виплат Дніпропетровській філії Страховика Слаква Ю.О.)

Так як, 16.11.09, Слаква Ю.О. відмовила мені у прийнятті заяви про виплату страхового відшкодування, я був вимушений направити дану заяву 27.11.09. поштовим зв’язком Страховику за місцем знаходження у Київ, яку Страховик отримав 30.11.09. Сума матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту), у відповідності до звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, складає 67797,50 грн.

У відповідності до п. 2.8.18. вищевказаного договору страхування, при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель».

02.12.09 начальник відділу страхових виплат Страховика Костянтин Малий у телефонній розмові повідомив мені, що даний страховий випадок буде врегульовуватись за ризиком «Повна загибель», дане твердження Малий К. мотивував тим, що після першої страхової виплати по першій страховій події, яка відбулась у вересні 2009 року, від страхової суми яка дорівнює 86000 грн. потрібно відраховувати не фактично сплачені грошові кошти у розмірі 1013,42 грн., а суму нарахованого страхового відшкодуванні без вирахування суми франшизи тобто 1873,42 грн. Дане твердження є абсолютно хибним та не законним, тому що у відповідності до ч. 15 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, а страхова виплата у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про страхування» Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Тобто, фактично перераховані грошові кошти в розмірі 1013,42 грн., потрібно відраховувати від страхової суми. Таким чином, після першої страхової виплати у розмірі 1013,42 грн. страхова сума по вищевказаному договору складає 84 986,58 грн., а 80% від даної суми складають – 67 989,26грн., вартість відновлювального ремонту дорівнює (збитків) 67797,50 грн., що на 191,76 грн. менше 80% від страхової суми. З цього виходить, що не має законних підстав у Страховика застосовувати уданому випадку положення п.2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ, та врегульовувати даний страховий випадок за ризиком «Повна загибель». У даному випадку, потрібно застосовувати правила врегулювання за ризиком «Пошкодження».
Нехтуючи вищевказаними нормами Страховик на полягає на своїй не законній позиції, для того, щоб за допомогою шахрайських підрахунків, визнати порядок врегулювання по ризику «повна загибель» та заплатити якомого менше страхового відшкодування, порушуючи при цьому, положення ч.ч.2, 15 ст. 9 Закону України «Про страхування», , абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, яка передбачає виплату саме реальних збитків які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП, а також п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування», яка передбачає виплату страхового відшкодування у строк, який передбачений договором, строк який передбачений договором для проведення страхової виплати спливає через 20 днів, по ризику «Пошкодження», однак Страховик в особі Малого К., незаконно, без будь яких підстав вважає, що строк спливає тільки через 30 календарних днів, так як врегулювання повинно проводиться по ризику «Повна загибель».
Також, до договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ, Страховиком включено пункти які грубо порушують норми Законодавства України та права Страхувальника так, п.2.8.19. загаданого договору, передбачає, що Страховик має право при відшкодуванні по ризику «Повна загибель», вираховувати з суми страхового відшкодування (страхова сума) вартість працездатних залишків транспортного засобу, при цьому вартість залишків визначається Страховиком одноособово. Цей пункт грубо порушує положення, абз 2.п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України, яка передбачає обов’язок Страховика, виплатити саме реальні збитки які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП. Тобто у даному випадку сума реальних збитків становить 67797,50 грн. будь-яке вирахування з цієї суми вже є порушенням вищевказаного обов’язку Страховика. Таким чином, даний пункт вищевказаного договору є нікчемним з моменту внесення його до тексту даного договору страхування, що підтверджується положеннями ст.ст.203, 215,217 ЦК України. Також одноособова оцінка Страховиком майна, яке є власністю іншої особи, прямо порушує положення, які закріплені у ч.1 ст. 319 ЦК України, яка регламентує, що тільки власник, може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Явне, порушення норм цивільного законодавства на стадії складання даного договору, дає змогу стверджувати, що воля Страховика, була направлена на обман Страхувальника, щодо розміру страхового відшкодування за ризиком «Повна загибель», а це вже є діянням яке кваліфікується за ч.1 ст.190 КК України «Шахрайство».
У відповідності до договору купівлі продажу транспортного засобу від 17.06.08р. та технічного паспорту АЕС233015, власником автомобіля Міцубіші Лансер (1,6), держномер АЕ 6258СІ, є Стюпан Денис Володимирович, однак Страховик без будь-якої згоди власника вищевказаного автомобіля, 02.12.09, розмістив його фотографії на своєму Інтернет сайті в рубриці «Ліквідні залишки», та назначив ціну продажу мого автомобіля, що є грубим плюндруванням та порушенням, ст. 41 Конституції України, ст. 328 ЦК України, які регламентують що, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. У відповідності ідо ч.1 ст. 319 ЦК України, тільки власник, може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема розміщувати будь-де фотографії свого майна. З цього виходить що Прсто-страхування це просто-Кідалово, в будь-якому разі не звертайтесь до даної страхової компанії бо страхове відшкодування Ви не отримаєте або отримаєте 5% від завданих Вам збитків.

Шановні страхувальники, компанія Просто-"Кідалово" у своєму коментарі від 23.12.09, щодо скарги (Стюпан Д.В.) про нахабне порушення моїх прав як страхуальника, підтвердила свій імідж страхової компанії, що не відшкодовує, реальні збитки страхувальника. У своєму коментарі просто-страхування посилається на пункт у договорі № 903938 АТК ВТБ, який дозволяє вираховувати будь-яки суми з страхового відшкодування, однак це є норма договору, яка абсолютно протиричіть ст.ст.22,988 ЦК України, які зобов'язують СК відшкодовувати реальні збитки, а реальні збитки - це втрати які особа зазнала у зв'язку з пошкодженням майна. Крім того, не законним є встановлення вартості мого майна третьою особою. Держфінпослуг, звертай увагу, час відбирати у СК "Прсто-Страхування" ліцензію. А якщо будь-яка норма договору, протирічить цивільному законодавству вона є нікчемною. Тобто, намагання компанії Просто-"Кідалово" зекономити грошенят при врегулюванні мого страхового випадку, є незаконними діями та доказом того, що компанія Просто "страхування" не платить. Шановні страхувальники, ніколи не погоджуйтесь на компанії, які Вам "всучують" банки (тому що вони Вам зробити нічого не зможуть), читайте уважно договор разом з юристом, також пам'ятайте, що страхова компанія не має права нічого вираховувати, крім франшизи та фізичного зносуї (у окремо встановлених методикою випадках), з суми страхового відшкодування при добровільному страхуванні. А з просто-кідаловом будемо зустрічатись у суді та листуватись через держфінпослуг.

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
_____________________________

ЯНУКОВИЧ В.Ф.


Копія: ПРЕМ’ЄР МІНІСТРУ УРКАЇНИ
______________________________
АЗАРОВ М.Я.


Скаржник: Стюпан Денис Володимирович
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. 19, кв. 305
Паспорт АК 902870, виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ, 19.04.00
м.т. 0504532769



СКАРГА
(в порядку ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»)

Шановний Віктор Федорович, звертаюсь до Вас, як до гаранта прав та свобод кожного громадянина України, так як мої права як сторони у правовідносинах страхування грубо порушуються вже майже півроку, а звернення до найголовнішого регулятора у сфері страхування Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України крім ганебного ігнорування моїх доводів нічого не дають. Повна відсутність будь-якого державного регулювання зокрема у страховій царині, та абсолютна безпорадність та немічність Держфінпослуг України підтверджується наступним:

08.02.10 та 29.03.10 Стюпан Д.В.(надалі Страхувальник) отримав відповіді заступників голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України В. Левченко (відповідь № 891/42-12 від 29.01.10р.) та Ю. Прозоров (відповідь № 2560/42-12 від 22.03.10) (надалі Уповноважений орган), відповідь Голови Держфінпослуг Волги В.О. (№ 796/42-12 від

Вивчаючи текст вищевказаних відповідей, зрозуміло, що мої вимоги щодо проведення ретельної перевірки фактів порушення ЗАТ «Просто-страхування» (надалі Страховик) законних прав та інтересів Страхувальника, які були викладені у моїх зверненнях, були нахабно проігноровані, а Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, взагалі не виконала жодної функції контролю за законністю та правомірністю, застосування страховиком законодавства у сфері фінансових послуг при врегулюванні страхового випадку, який стався 03.11.09 за участю Страхувальника, так як:

1.Уповноважений орган, у своїй відповіді проігнорував вимогу Страхувальника, про надання відповідної правової оцінки порушень Страховиком приписів законодавства в сфері надання фінансових послуг, а саме ст.ст. 22,988 ЦК України, які вимагають від Страховика, відшкодовувати реальні збитки. Так абз. 2.п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України, передбачає, обов’язок Страховика, виплатити саме реальні збитки які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП. У відповідності до пп.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, вирахування будь-яких сум з страхового відшкодування – є порушенням норм законодавства України у сфері надання фінансових послуг. Однак Уповноважений орган, пояснює свою безпомічність, укладеним між Страховиком та Страхувальником договором добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р., де вищевказане порушення Закону України, дозволено, однак це є порушенням діючих норм законодавства України, за що Страховик повинен понести безумовне покарання у відповідності до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96.

Також Уповноважений орган в процесі розгляду моєї скарги не звернув увагу на те що, п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р, який гласить, що, при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель» проти ричить та порушує приписи п. 30.1., ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регламентує, що, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Тобто Відповідач, порушив прямо встановлений порядок визнання автомобіля фізично знищеним або конструктивно загиблим, який полягає у співставленні вартості відновленого ремонту та вартості автомобіля до моменту пошкодження, ніяких процентів Закон не враховує. Застосування вищевказаної норми права до врегулювання відносин добровільного різновиду страхування – є цілком законним з огляду на приписи ч.1 ст. 8 ЦК України, яка передбачає наступне: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Закон України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює подібні за змістом цивільні відносини, що й Закон України «Про страхування», який не врегульовує поняття «фізично знищений або конструктивно загиблий автомобіль».
Також, необхідно відмітити, що у відповідності п. 17.7 Наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ від 24.11.2003 N 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»: якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
У відповідності до звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, з яким погодився Відповідач, неодноразово посилаючись на нього у своєї відповіді від 28.12.09 вих. № 04-3820, та у коментарі на сайті «Страхнадзор» від 23.12.09, вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу дорівнює 83 368,52 грн., а вартість автомобіля на момент складання вищевказаного договору страхування складає 86 000 грн., тобто не можна визнавати, спираючись на згадані норми права, автомобіль Міцубіші Лансер 2008 г.в. , д.н. АЕ 6258 СІ – фізично знищеним або таким, що конструктивно загинув, а це свідчить, що страховий випадок, який стався 03.11.09 за участю Позивача, повинно було врегульовувати за ризиком «Пошкодження».

З цього виходить, що п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р. порушує вищевказані норми цивільного законодавства України, що у відповідності до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 217 ЦК України, є підставою для визнання частини п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05.06.09р., яка вказується як: «а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його ринкової вартості на момент укладення Договору страхування» - недійсною.

Не зрозуміло як посадові особи Держфінпослуг виконували свій обов’язок, який передбачено ч.1 ст.17 Закону України «Про страхування», щодо реєстрації правил страхування ЗАТ «Просто-страхування», на підставі яких, складено всі договори страхування цієї компанії, якщо норми цих правил, грубо плюндрують цілу низку вищевказаних норм цивільного законодавства України.
З цього виходить, що Уповноважений орган, абсолютно не в змозі або не бажає виконувати покладеного на нього Постановою КМ України від 03.02.2010р., № 157 «Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» завдання, яке передбачено п.3 вищевказаної Постанови, а саме: захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг.
Виходячи з логики Уповноваженого органу, захисту не підлягає споживач фінансових послуг, який наголошує на кричуще порушення норм цивільного законодавства України, яке сплюндровано Страховиком, шляхом умисного внесення не законних норм у договір страхування. З огляду на те, що за Законом, саме Держфінпослуг відповідальний за відповідність норм, які закріплені у правилах страхування, договорах страхування, нормам діючого законодавства, саме Держфінпослуг, уникає будь яких дій (інспекційні перевірки, штрафні санкції) для відновлення законності у галузі страхування України, що підтверджується безплідним листуванням з цього приводу між мною та Держфінпослуг. Складається таке враження, що працівники інспекційних підрозділів Держфінполсуг, опікуються перш за все інтересами страховиків, а не своїми прямими обов’язками, які полягають у жорсткому реагуванні на порушення з боку страховиків, які не бажають виконувати свої зобов’язанні перед страхувальниками, шляхом включення до договорів норм, які грубо порушують норми цивільного законодавства України.

Тобто, законодавець, не надає право Уповноваженому органу заплющувати очі на грубе порушення законодавства України в сфері надання фінансових послуг, навіть якщо, таке порушення Страховик свідомо вніс до тексту угоди.

2. Жодної уваги також, Уповноважений орган не звернув на плюндрування Страховиком моїх прав як власника автомобіля, так Страховиком без моєї згоди автомобіль було виставлено на продаж та винесено рішення, що до його вартості. Такі дії грубо порушують вимоги ч.1 ст. 319 ст. 328 ЦК України, ст. 41 Конституції України, однак заступник голови Левченко В., без будь-яких правових підстав, вважає, що такі дії є цілком законними.

3. Також, Уповноважений Орган грубо порушив вимоги Розділу 3. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96, яке у п.3.1. вимагає, у разі надходження скарги щодо, порушення суб’єктом нагляду норм законодавства у сфері фінансових послуг, проводити позапланові інспекції у складі керівника і членів інспекції. Дана інспекція проводиться з виїздом до суб’єкту нагляду. Однак, як вбачається з відповіді Уповноваженого органу, жодна з посадових осіб нікуди не виїжджала та нічого не інспектувала.

Як вбачається з наведеного, у ході розгляду мого звернення, посадовими особами Уповноваженого органу були допущені численні порушення вимог законодавства України зокрема і в галузі надання фінансових послуг.

Також, яскравим прикладом не бажання посадових осіб Уповноваженого органу, виконувати свої посадові обов’язки є факт ігнорування мого зверення до Голови Держфінпослуг Волги В.О, від 25.03.10, яке було отримано Держфінпослуг 29.03.10.

У відповідності до п.1 Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.03р. «Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, у відповідності п.п.1,2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

На підставі наведеного, керуючись ч.ч.2, 15 ст. 9, п.3 ч.1 ст. 20 ,пп. 4,6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про страхування», ст.203,215,217, , абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988, ч.1 ст. 319 ст. 328 ЦК України, ст. 102, ст. 41 Конституції України; п.2.4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», ч.1 ст.190 КК України, пп. «г» п. 3.1. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96, п.п.1,3 Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.03р. «Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, п.п.1,2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

ПРОШУ:
1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які проігнорували звернення Стюпана Д.В. від 25.03.10 ;
2. Зобов’язати Держфінпослуг вжити всіх відповідних заходів впливу, відносно ЗАТ «Просто-страхування», з приводу численних порушень законодавства України в галузі надання фінансових послуг при врегулювання страхового випадку за участю Скаржника.

ДОДАТОК:

1 Копія відповіді № 796/42-12 від 16.04.10р.;
2. Оригінал звернення від 25.03.10;
3.Копія повідомлення про вручення від29.03.10.


16.06.10 ___________________ Д.В. Стюпан

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

Позивач: Стюпан Денис Володимирович
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. , кв.
м.т.

Відповідач: Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування»), код ЄДРПОУ 24745673
04050, м. Київ, вул. Герцена, б.10 т. (044) 206 2885 в особі Дніпропетровської філії ЗАТ «Просто-страхування», код ЄДРПОУ 25957348, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, б. 93, офіс 403

Ціна позову: 60 552 (шістдесят тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн.


ПОЗОВНА ЗАЯВА
про часткове визнання договору не дійсним, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди

05 червня 2009 між мною та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування») в особі Дніпропетровської філії (далі Страховик»), було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р.

03 листопада 2009р., сталась дорожньо-транспортна пригода в результаті якої, мій автомобіль Міцубіші Лансер (1,6), держномер АЕ 6258СІ, зазнав механічних ушкоджень. Згідно з умовами вищевказаного договору страхування, 16.11.09, я надав до Дніпропетровської Філії Страховика, всі необхідні документи (доказ копія переліку документів наданих експерту управління виплат Дніпропетровській філії Страховика Слаква Ю.О.)

27.11.09. я направив поштовим зв’язком Страховику за місцем знаходження у м. Київ, заяву про виплату страхового відшкодування, яку Страховик отримав 30.11.09. Сума матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту), у відповідності до звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, складає 67797,50 грн.

У відповідності до п. 2.8.18. вищевказаного договору страхування, при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель».

У своїй відповіді від 28.12.09 вих. № 04-3820 Страховик повідомив мене, що даний страховий випадок, буде врегульовуватись за ризиком «Повна загибель», так як, після першої страхової виплати по першій страховій події, яка відбулась у вересні 2009 року, від страхової суми яка дорівнює 86000 грн. потрібно, на думку Страховика, відраховувати не фактично сплачені грошові кошти у розмірі 1013,42 грн., а суму нарахованого страхового відшкодуванні без вирахування суми франшизи тобто 1873,42 грн. Дане твердження є абсолютно хибним та не законним, тому що у відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, а страхова виплата у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про страхування» це - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Тобто, фактично перераховані грошові кошти в розмірі 1013,42 грн., потрібно відраховувати від страхової суми. Таким чином, після першої страхової виплати у розмірі 1013,42 грн. страхова сума по вищевказаному договору складає 84 986,58 грн., а 80% від даної суми складають – 67 989,26грн., вартість відновлювального ремонту (збитків) дорівнює 67797,50 грн., що на 191,76 грн. менше 80% від страхової суми. З цього виходить, що не має законних підстав у Страховика застосовувати уданому випадку положення п.2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ, та врегульовувати даний страховий випадок за ризиком «Повна загибель». У даному випадку, потрібно застосовувати правила врегулювання за ризиком «Пошкодження». 14 січня 2010 року Страховик сплатив на мою користь частину страхового відшкодування у розмірі 21686,58 грн. З урахуванням цього Страховик повинен виплатити Страхувальнику (Стюпану Д.В.) страхове відшкодування у розмірі – 45 261 грн. (Страхова сума після першої страхової події – 84 986,58 грн. 1% франшизи від даної страхової суми – 849,86 грн. Вираховуємо з суми страхового відшкодування суму франшизи та частину страхового відшкодування, яка виплачена : 67797,50 грн. – 849,86 грн. – 21686,58 грн. = 45 261 грн.)

Також, у вищевказаній відповіді Страховик посилається на п.2.8.19. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ, який, передбачає, що Страховик має право при відшкодуванні по ризику «Повна загибель», вираховувати з суми страхового відшкодування (страхова сума) вартість працездатних залишків транспортного засобу, при цьому вартість залишків визначається Страховиком одноособово. Цей пункт грубо порушує положення, абз 2.п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України, яка передбачає обов’язок Страховика, виплатити саме реальні збитки які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП. У відповідності до пп.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто у даному випадку сума реальних збитків становить 67797,50 грн. будь-яке вирахування з цієї суми (крім франшизи) вже є порушенням вищевказаного обов’язку Страховика. Також одноособове визначення вартості чужого майна є грубим порушенням приписів ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319, ст. 328 ЦК України. Тобто, даний пункт договору страхування, грубо порушує вищевказані цивільні норми законодавства України, що у відповідності до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 217 ЦК України, є підставою для визнання частини п. 2.8.19. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05.06.09р., яка вказується як: «за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових). При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням Страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між Страховиком та Страхувальником» - недійсною. Також, дану правову позицію, підтримав Пленум Верховного Суду України у п.2 Постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09р.

Винними діями Страховика мені було нанесено моральну шкоду. У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р.«Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Душевні страждання та переживання, полягають в тому, що незаконна відмова Страховика, у відшкодуванні реальних збитків, не дозволила мені відремонтувати автомобіль, що змінило розклад життя моєї сім’ї, так свою маленьку дитину тепер я повинен, везти за різними потребами, на транспорті загального користування, що звісно не комфортно та забирає багато часу. Із-за того, що члени моєї сім’ї постійно спізнюються по справах, почалися сварки та не порозуміння. Я працюю юристом, моя робота, була пов’язана з відрядженнями, саме роз’їздний характер роботи давав можливість більше заробляти, обслуговуючи клієнтів за межами Дніпропетровській області, однак після того, як машина вийшла з ладу, і Страховик відмовився виплатити страхове відшкодування, я більше не зміг оперативно приймати участь у судових процесах, які мали місце в інших регіонах України, що в свою чергу негативно позначилось на кількості клієнтів та на заробітній платні. Даний фактор, також дуже негативно вплинув на відношення у колі моєї родини, так як багато з матеріальних речей у тому числі і одяг для дитини я купувати тепер не в змозі. З цих приводів, я увесь час знаходжусь у пригніченому стані, сон погіршився, налагоджені соціальні зв’язки зруйновано. Вище викладені факти може підтвердити моя жінка Стюпан Інна Олександрівна.

У відповідності до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Що стосується характеру правопорушення, то саме дії Страховика, носять вкрай знахабнілий та незаконний характер. Дане твердження ґрунтується на тому, що винними діями Страховика, порушені засадничі норми та правила врегулювання страхових випадків - принцип відшкодування саме реальних збитків.

На підставі наведеного, я оцінюю моральну шкоду, яка була мені нанесена, винними діями Страховика у 10 000 грн.

У відповідності до п. 2.10.5. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р., за не своєчасне здійснення виплати страхового відшкодування Страховик сплачує Страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми простроченої виплати страхового відшкодування за кожний день прострочення.

Так заяву про виплату страхового відшкодування Страховик отримав 30.1109р., у відповідності до п. 2.8.2.3. вищевказаного договору страхування, страхове відшкодування за ризиком «Пошкодження» виплачується протягом 20 календарних днів з моменту надходження до Страховика останнього із всіх необхідних документів (згідно з п.2.7.2.5. цього Договору). Саме останнім документом, який надійшов до Страховика був моя заява про виплату страхового відшкодування. З цього виходить, що страхове відшкодування повинно було надійти на мою адресу не пізніше 20.12.09р., однак на даний момент я отримав лише третину.

Пеня за прострочення виплати страхового відшкодування розраховується наступним чином:

Строк прострочення: з 20.12.09 по 14.01.10 – 25 днів.
З 12.08.09 облікова ставка НБУ дорівнює – 10,2500%
67797,50 грн. х 20,50%х25 день : 100 = 3474,62 грн.

Строк прострочення: з 15.01.10. по 28.01.10 – 13 днів
45 261 грн. х 20,50%х13днів:100 = 1206,20 грн.

Всього сума пені складає: 4680,82 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У грудні 2009 року індекс інфляції складав – 100,9%
100,9%:100 =1,009%
67797,50 грн. х 1,009 = 68407,67 грн.
Індекс інфляції за грудень 2009 року, дорівнює – 610,17 грн.

Послуга страхування – є фінансовою послугою, тому що, її правова природа відповідає ознакам фінансової послуги, які передбачені п.5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У відповідності до ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором.

Згідно з п.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що законні вимоги Споживача були нахабно проігноровані, послуга за яку Споживач сплатив 5 813,60 грн. була не надана.

У відповідності до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У відповідності до ч.7 ст. 110 ЦПК України, позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 130 ЦПК України, прошу суд, витребувати у Відповідача копію звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3,4,110,118,119, п.5 ч.6 ст. 130 ЦПК України, ч.2, ч. 16 ст.9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22,203,215,217, ч.1 ст. 319, ст. 328, абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, п.2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09р., п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р.«Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.1 ст. 10, п.5 ст. 10, ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 41 Конституції України.


ПРОШУ СУД:

1. Визнати недійсною частину п. 2.8.19. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05.06.09р., яка вказується як: «за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових). При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням Страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між Страховиком та Страхувальником»
2. Стягнути з ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування») (04050, м. Київ, вул. Герцена, б.10, ЄДРПОУ 24745673, п/р 26508301002103 у ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767) на користь Стюпана Дениса Володимировича (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. 19, кв. 305) суму страхового відшкодування у розмірі - 45 261 грн, пеню за просочення виконання грошового зобов’язання у розмірі - 4680,82 грн , моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., інфляційні у розмірі - 610,17 грн., а разом – 60 552 (шістдесят тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн.


ДОДАТОК:

1. Копія договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р. (2 екз.);
2. Копія переліку документів наданих експерту управління виплат ДФ ЗАТ «Просто-страхування» Слаква Ю.О від 04.11.09р(2 екз.).;
3. Копія листа ЗАТ «Просто-страхування» від 28.12.09р., вих. № 04-3820. (2 екз.) ;
4. Копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб серія АД № 059063 від 16.12.09р. (2 екз.);
5. Копія поштового повідомлення про вручення від 30.11.09р. (2 екз.);
6. Копія розрахункового чеку від 27.11.09р. (2 екз.);
7. Копія заяви на видачу готівки № 21180 від 14.01.10р. (2 екз.);
8. Копія меморіального ордеру № ПН963 від 05.06.09р. (2 екз.);
9. Копія довідки ДП «Ніко – Дніпропетровськ» № 0297/09 від 04.12.09р. (2 екз.);
10. Оригінал платіжного документа на підтвердження сплати витрат на інформаційне –технічне забезпечення розгляду справи.
11. Оригінал заяви про забезпечення позову від 25.01.10р. (2 екз.)


25.01.10 Д.В. Стюпан

Те, що прийняв Кіровський суддя Казак, буде предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а зустрічаємось 16.11.10 у апеляційній інстанції.

23.11.10. Апелляционный суд Днепропетровской области вынес решение по гражданскому делу № 22ц-1394, по иску Стюпана Д.В. к ПАТ "Просто-страхование", в соответствии с которым, договор добровольного страхования ПАТ "Просто-страхования" был частично признан не действительным, взыскано с ПАТ "Просто-страхование " в пользу Стюпана Д.В. 45 261 грн. - страхового возмещения, 5 291 грн. - неустойки.

Уважаемые страхователи, пользуйтесь моим шаблоном иска, по аналогичным ситуациям. Копию решения выложу в ближайшее время.

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
_____________________________

ЯНУКОВИЧ В.Ф.



Скаржник: Стюпан Денис Володимирович
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. 19, кв. 305
Паспорт АК 902870, виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ, 19.04.00
м.т. 0504532769



СКАРГА
(в порядку ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»)

Шановний Віктор Федорович, звертаюсь до Вас, як до гаранта прав та свобод кожного громадянина України, так як у царині страхування, зокрема добровільного страхування,встановлені шахрайські праила поведінки з боку страховикоів, які нав’язують страхувальникам договри, які не відповідаються нормам цивільного законодавства України та створені для того, щоб уникати виплати страхового відшкодування. Також, дана область правовідносин, жодним чином не регулюється державою Україна, вона регулюються самими ж страховиками, які є одним цілим з керівництвом Держфінпослуг.
Я вже звертався до Вас зі скаргою від 16.06.10, однак отримував від Держфінпослуг, тільки ганебні, не законні відповіді, які не мають нічого спільного з державним регулюванням та захистом страхувальників від свавілля страховиків.
Однак, незважаючи на шалений супротив з боку ПАТ «Просто-стрхування» я довів у суді, той факт, що роздрібні договори ПАТ «Просто-стрхування», які розроблені на підставі правил страхування даної компанії, які в свою чергу були затвердженні Держфінпослуг – є недійсними, в такій важливій частині, як визначення автомобіля технічно загиблим, та права страховика зменшувати страхове відшкодування на вартість ліквідних залишків. За рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-13294/2010 від 23.11.10, позовні вимоги Стюпана Дениса Володимировича, були частково задоволені, з ПАТ «Просто-стрхування» на користь Стюпана Д.В. було стягнуто страхове відшкодування та штрафні санкції у сумі 50 551,99 грн., а також визнані не дійсними пункті 2.8.18 та 2.8.19 ( визначення автомобіля технічно загиблим, та право страховика зменшувати страхове відшкодування на вартість ліквідних залишків) договору добровільного страхування № 903938 від 05.06.09.
Даним рішенням, суд підтвердив факт існування завідомо створених ПАТ «Просто-страхування», шахрайських схем, єдиною метою якою є позбавлення страхувальників України можливості отримати справедливе, законне страхове відшкодування. Не можна залишити без уваги, роль Держфінпослуг, під керівництвом Волги В., у сприянні порушенню з боку вищевказаної компанії вимог законів України, так як, на мої численні звернення, Держфінпослуг в особі Волги В., без будь яких підстав відмовився вдаватися по відношенню до ПАТ «Просто-страхування» заходів впливу, які передбачені п.2.4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», ч.1 ст.190 КК України, пп. «г» п. 3.1. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96.

Віктор Федорович, зупиніть, безлад та беззаконня, які панують у відносинах страхування, зокрема, щодо випадку, який трапився зі мною.

На підставі наведеного, керуючись ч.ч.2, 15 ст. 9, п.3 ч.1 ст. 20 ,пп. 4,6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про страхування», ст.203,215,217, , абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988, ч.1 ст. 319 ст. 328 ЦК України, ст. 102, ст. 41 Конституції України; п.2.4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», ч.1 ст.190 КК України, пп. «г» п. 3.1. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96, п.п.1,3 Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.03р. «Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, п.п.1,2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

ПРОШУ:
1. Звільнити з посади голови Держфінпослуг Волгу В.О.;
2. Притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які проігнорували численні звернення Стюпана Д.В.;
3. Зобов’язати Держфінпослуг вжити всіх відповідних заходів впливу, відносно ПАТ «Просто-страхування», з приводу численних порушень законодавства України в галузі надання фінансових послуг при врегулювання страхового випадку за участю Скаржника.

ДОДАТОК:

1. Копія рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-13294/2010 від 23.11.10;
2. Копія ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-13294/2010 від 14.12.10;
3. Копія відповіді № 796/42-12 від 16.04.10р.;
4. Копія відповіді № 891/42-12 від 29.01.10р.;
5. Копія відповіді № 2560/42-42 від 22.03.10р.;
6. Оригінал звернення до Президента України від 16.06.10;
7. Оригінал звернення до голови Держфінпослуг Волги О.В. від 25.03.10;



09.03.11 ___________________ Д.В. Стюпан

Голові Державної комісії з регулювання ринків фінансових
Послуг України
_____________________________

ВОЛГА В.О.


Скаржник: Стюпан Денис Володимирович
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. 19, кв. 305
Паспорт АК 902870, виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ, 19.04.00
м.т. 0504532769



СКАРГА
(в порядку ст. 37 Закону України «Про страхування»)

Шановний Василь Олександрович, допоможіть будь ласка, встановити справедливість та законність у ситуації яка склалась при врегулюванні ЗАТ «Просто-Страхування» страхового випадку за моєю участю, так як ЗАТ «Просто-Страхування» грубо порушує мої інтереси та права, як споживачів фінансових послуг, а саме:

08 лютого 2010 року, Стюпан Д.В.(надалі Страхувальник) отримав відповідь заступника голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України В. Левченко (відповідь № 891/42-12 від 29.01.10р.) (надалі Уповноважений орган).

Вивчаючи текст вищевказаної відповіді, зрозуміло, що мої вимоги щодо проведення ретельної перевірки фактів порушення ЗАТ «Просто-страхування» (надалі Страховик) законних прав та інтересів Страхувальника, які були викладені у попередньому зверненні, були нахабно проігноровані, а Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, взагалі не виконала жодної функції контролю за законністю та правомірністю, застосування страховиком законодавства у сфері фінансових послуг при врегулюванні страхового випадку, який стався 03.11.09 за участю Страхувальника, так як:

1.Уповноважений орган, у своїй відповіді проігнорував вимогу Страхувальника, про надання відповідної правової оцінки порушень Страховиком приписів законодавства в сфері надання фінансових послуг, а саме ст.ст. 22,988 ЦК України, які вимагають від Страховика, відшкодовувати реальні збитки. Так абз. 2.п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України, передбачає, обов’язок Страховика, виплатити саме реальні збитки які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП. У відповідності до пп.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, вирахування будь-яких сум з страхового відшкодування – є порушенням норм законодавства України у сфері надання фінансових послуг. Однак Уповноважений орган, пояснює свою безпомічність, укладеним між Страховиком та Страхувальником договором добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р., де вищевказане порушення Закону України, дозволено, однак це є порушенням діючих норм законодавства України, за що Страховик повинен понести безумовне покарання у відповідності до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96.

Також Уповноважений орган в процесі розгляду моєї скарги не звернув увагу на те що, п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р, при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель».
Однак, даний пункт вищевказаного договору проти ричить та порушує приписи п. 30.1., ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регламентує, що, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Тобто Відповідач, порушив прямо встановлений порядок визнання автомобіля фізично знищеним або конструктивно загиблим, який полягає у співставленні вартості відновленого ремонту та вартості автомобіля до моменту пошкодження, ніяких процентів Закон не враховує. Застосування вищевказаної норми права – є цілком законним з огляду на приписи ч.1 ст. 8 ЦК України, яка передбачає наступне: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Закон України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює подібні за змістом цивільні відносини, що й Закон України «Про страхування», який не врегульовує поняття «фізично знищений або конструктивно загиблий автомобіль».
Також, необхідно відмітити, що у відповідності п. 17.7 Наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ від 24.11.2003 N 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»: якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
У відповідності до звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, з яким погодився Відповідач, неодноразово посилаючись на нього у своєї відповіді від 28.12.09 вих. № 04-3820, та у коментарі на сайті «Страхнадзор» від 23.12.09, вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу дорівнює 83 368,52 грн., а вартість автомобіля на момент складання вищевказаного договору страхування складає 86 000 грн., тобто не можна визнавати, спираючись на згадані норми права, автомобіль Міцубіші Лансер 2008 г.в. , д.н. АЕ 6258 СІ – фізично знищеним або таким, що конструктивно загинув, а це свідчить, що страховий випадок, який стався 03.11.09 за участю Позивача, повинно було врегульовувати за ризиком «Пошкодження».

З цього виходить, що п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р. порушує вищевказані норми цивільного законодавства України, що у відповідності до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 217 ЦК України, є підставою для визнання частини п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05.06.09р., яка вказується як: «а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його ринкової вартості на момент укладення Договору страхування» - недійсною.
Не зрозуміло як посадові особи Держфінпослуг, затверджували правила страхування ЗАТ «Просто-страхування», на підставі якого складено всі договори страхування цієї компанії, якщо норми цих правил, грубо плюндрують вищевказані норми Законодавства України.
З цього виходить, що Уповноважений орган, абсолютно не в змозі або не бажає виконувати покладеного на нього Постановою КМ України від 03.02.2010р., № 157 «Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» завдання, яке передбачено п.3 вищевказаної Постанови, а саме: захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг.
Виходячи з логики Уповноваженого органу, захисту не підлягає споживач фінансових послуг, який наголошує на кричуще порушення норм цивільного законодавства України, яке сплюндровано Страховиком, шляхом умисного внесення не законних норм у договір страхування. З огляду на те, що за Законом, саме Держфінпослуг відповідальний за відповідність нормам, які закріплені у правилах страхування, договорах страхування, нормам діючого законодавства, саме Держфінпослуг, уникає будь яких дій (інспекційні перевірки, штрафні санкції) для відновлення законності у галузі страхування України, що підтверджується безплідним листуванням з цього приводу між мною та Держфінпослуг. Складається таке враження, що працівники інспекційних підрозділів Держфінполсуг, опікуються перш за все інтересами страховиків, а не своїми прямими обов’язками, які полягають у жорсткому реагуванні на порушення з боку страховиків, які не бажають виконувати свої зобов’язанні перед страхувальниками, шляхом включення до договорів норм, які грубо порушують норми цивільного законодавства України.

Тобто, законодавець, не надає право Уповноваженому органу заплющувати очі на грубе порушення законодавства України в сфері надання фінансових послуг, навіть якщо, таке порушення Страховик свідомо вніс до тексту угоди.

2. Жодної уваги також, Уповноважений орган не звернув на плюндрування Страховиком моїх прав як власника автомобіля, так Страховиком без моєї згоди автомобіль було виставлено на продаж та винесено рішення, що до його вартості. Такі дії грубо порушують вимоги ч.1 ст. 319 ст. 328 ЦК України, ст. 41 Конституції України, однак заступник голови Левченко В., без будь-яких правових підстав, вважає, що такі дії є цілком законними.

3. Також, Уповноважений Орган грубо порушив вимоги Розділу 3. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96, яке у п.3.1. вимагає, у разі надходження скарги щодо, порушення суб’єктом нагляду норм законодавства у сфері фінансових послуг, проводити позапланові інспекції у складі керівника і членів інспекції. Дана інспекція проводиться з виїздом до суб’єкту нагляду. Однак, як вбачається з відповіді Уповноваженого органу, жодна з посадових осіб нікуди не виїжджала та нічого не інспектувала.

Як вбачається з наведеного, у ході розгляду мого звернення, посадовими особами Уповноваженого органу були допущені численні порушення вимог законодавства України зокрема і в галузі надання фінансових послуг.

У відповідності до п.1 Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.03р. «Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, у відповідності п.п.1,2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

На підставі наведеного, керуючись ч.ч.2, 15 ст. 9, п.3 ч.1 ст. 20 ,пп. 4,6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про страхування», ст.203,215,217, , абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988, ч.1 ст. 319 ст. 328 ЦК України, ст. 41 Конституції України; п.2.4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», ч.1 ст.190 КК України, пп. «г» п. 3.1. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96, п.п.1,3 Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.03р. «Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, п.п.1,2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

ПРОШУ:

1. Розпочати справу щодо порушень ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» основоположних законодавчих норм в галузі страхування та цивільно-правових відносин, які викладені у даній скарзі.
2. Провести по відношенню до та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування»), тематичну перевірку (інспекцію), щодо фактів порушення ЗАТ «Просто-страхування», основоположних законодавчих норм в галузі страхування та цивільно-правових відносин, які викладені у даній скарзі.
3. Видати припис, щодо усунення вчинених ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» порушень, які викладені у даній скарзі.
4. Прийняти постанову про застосування до ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», такого заходу впливу, як штраф у розмірі 1% від розміру статутного (пайового) капіталу даного Страховика.
5. Анулювати (відкликати) ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (послуг страхування) ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (ЗАТ «Просто-страхування»).
6. Притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які готовили на підписували відповідь № 891/42-12 від 29.01.10р.
ДОДАТОК:
1. Копія відповіді № 891/42-12 від 29.01.10р.;


25.03.10 Д.В. Стюпан

В октябре будет подготовлена, и отправлена жалоба в Европейский суд по правам человека, в отношении судьи Деминой и остальной коллегии, будет подано заявление в органы прокуратуры в порядке ст. 97 УПК Украины, по вопросу возбуждения уголовного дела по признакам преступления предусмотренного ст. 375 УК Украины (Вынесение заведомо неправосудного решения). Судьи ВС СУ отменили раздел Гражданского кодекса, регулирующего признание сделок недействительными, также ВССУ никак не отреагировал на установленный апелляцией, факт недействительности, розничного договора просто кидалово, а значит и правил страхования этой предприятия, вообще беспредел.

The Registrar European Court of Human Rights
Council of Europe
F — 67075 Strasbourg Cedex, France

От Cтюпана Дениса Владимировича
Украина,
Гражданство Украины



Настоящим письмом Стюпан Денис Владимирович (далее – «Заявитель») сообщает о своем намерении обратиться в Европейский Суд по правам человека с жалобой на действия властей республики Украина, которые нарушили мое право на справедливое судебное разбирательство в разумный срок.
05.06.2009 года, я заключил с ЗАО «Акционерная страховая компания по предоставлению экстренной медицинской помощи иностранным гражданам» (переименована в ЧАО «Просто страхование», далее именуемое как Страховщик) договор добровольного страхования транспортных средств № 9039385.
03.11.2009 года, произошло дорожно-транспортное происшествие, в котором мой автомобиль получил значительные механически повреждения. В соответствии с экспертным заключением размер материального вреда причиненного мне составил 67 795 грн. (6 700 евро.) при этом стоимость восстановительного ремонта без учета физического износа, но с учетом стоимости работ, составила – 83 368 грн.
ЧАО «Просто страхование» отказалось урегулировать данный страховой случай по риску «Повреждение», посчитав, что в данном случае им выгоднее урегулировать данный страховой случай, по риску «Полное уничтожение». По этой причине, вместо 67 795 грн. мне было выплачено 21 686 грн. (2160 евро.) страхового возмещения, хотя я в заявлении о выплате страхового возмещения требовал выплатить мне 67 795 грн. Данную позицию Страховщик, аргументировал положениями п.2.8.18 и 2.8.19 договора добровольного страхования транспортных средств № 9039385 от 05.06.2009г.
28.01.2010г., я обратился с иском в Кировский районный суд г. Днепропетровска, о взыскании со Страховщика, суммы страхового возмещения в размере 45 261 грн. ( 4 500 евро) и признании договора добровольного страхования транспортных средств № 9039385 от 05.06.2009 года, частично недействительным на основании ст.ст. 22,203,215,217 Гражданского кодекса Украины, а также на основании п.30.1. Закона Украины «Об общеобязательном страховании гражданско-правовой ответственности собственников наземных транспортных средств» (применена аналогия закона). Основным тезисом моей правовой позиции было следующее: только когда стоимость восстановительного ремонта превышает рыночную стоимость автомобиля, только тогда можно урегулировать страховой случай по риску «Полное уничтожение». Стоимость восстановительного ремонта 83 368 грн. рыночная стоимость автомобиля, на момент заключения спорного договора, 86 000 грн., т.е. данная сумма превышает стоимость восстановительного ремонта. Также, вычитание из сумы страхового возмещения, стоимости ликвидных остатков автомобиля противоречит положениям ст.ст.22,988 Гражданского кодекса Украины и ст. 41 Конституции Украины.
Решением Кировского районного суда г. Днепропетровска по делу № 2-1536/2010 от 08.09.2010г., в удовлетворении иска мне было отказано в полном объеме, на основании того, что я имею высшее юридическое образования, видел, что подписывал и поэтому не имею права воспользоваться правилами признания сделок не действительными.

17.09.2010 года, я обжаловал вышеуказанное решение суда первой инстанции в Апелляционный суд Днепропетровской области, который 23.11.2010 года, вынес решение по делу № 22-13294/2010, которым удовлетворил мою апелляционную жалобу частично, при этом признал п.2.8.18, 2.8.19 договора добровольного страхования транспортных средств № 9039385 от 05.06.2009г. не действительными, противоречащими нормам гражданского законодательства Украины. Также, в мою пользу было взыскано в общей сложности 50 551,17 грн. (5 500 эвро).
21.02.2011 года высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел возбудил кассационное производство по кассационной жалобе Страховщика (дело № 6-601св11). И 03.08.2011 года, через шесть месяцев, вместо одного месяца, вынес определение, которым отменил решение Апелляционного суда Днепропетровской области от 23.11.2010г. по делу № 22-13294/2010 при этом, оставив в силе решение Кировского районного суда г. Днепропетровска по делу № 2-1536/2010 от 08.09.2010г. В своем определении, кассационная инстанция, не дает не единой оценки аргументам и доказательствам, по которым принимал решение суд апелляционной инстанции, игнорирует право участника договорных отношений на признание любой сделки не действительной, если есть для этого законные основания.

Как следует из практики Европейского суда по правам человека, Суд неоднократно приходил к выводу, что право на справедливое судебное разбирательство, гарантированное статьей 6 § 1 Конвенции, включает в себя право на мотивированное судебное решение. Конечно, национальные суды не обязаны предоставлять ответы на каждый из аргументов стороны и соответствующие ему доказательства, однако судебное разбирательство не может считаться справедливым, если суд оставил без ответа ключевые аргументы (см., например, Kuznetsov and Others v. Russia, no. 184/02, 11 January 2007; Pronina v. Ukraine, no. 63566/00, 18 July 2006). При этом оценка судебного разбирательства на предмет того, какие аргументы являются ключевыми, конечно, зависит от конкретных обстоятельств индивидуального дела (см., например, Ruiz Torija v. Spain, 9 December 1994, § 29, Series A no. 303-А; Hiro Balani v. Spain, 9 December 1994, § 27, Series A no. 303-А; Helle v. Finland, judgment of 19 December 1997, Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII, § 55).

Также необходимо отметить, нарушение со стороны кассационной инстанции положения статьи 6 § 1 Конвенции о разумном сроке рассмотрения спора о гражданских правах. Так власти Украины в лице кассационной инстанции общих судов, рассматривая гражданское дело № 6-601св11 в течение шести месяцев, нарушили не только разумные сроки рассмотрения гражданского спора, но и нормы национального законодательства. Так ст. 330-1 Гражданско-процессуального кодекса Украины, требует от суда кассационной инстанции рассмотреть гражданский спор в течение одного месяца. В данном случае, срок кассационного рассмотрения гражданского спора был превышен в шесть раз.

. Таким образом, Стюпан Денис Владимирович, полагает, что решения судов первой и кассационной инстанций общих судов, приняты с нарушением Конвенции о защите прав человека и основных свобод, что будет обосновано в жалобе, которая будет представлена в Европейский Суд по правам человека позднее.

16.01.2012 ______________ Д.В. Стюпан

Жалоба на формуляре отправлена. ЕСПЧ получил жалобу 03.02.12, жалобе присвоен номер.