Шановний Володимире!

Страхова компанія зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ у випадку, коли власник транспортного засобу (потерпілий або страхувальник) оплачує послуги з ремонту суб'єкту господарювання, що не є платником ПДВ. У випадку відшкодування вартості ремонту безпосередньо потерпілим (страхувальникам) податок на додану вартість виплачується лише за умови документального підтвердження проведення ремонту транспортного засобу платником ПДВ.

Судова практика свідчить, що обов’язок сплати ПДВ виникає у страхової компанії з дати надання послуги з проведення ремонту пошкодженого майна особою, що є платником ПДВ.
Згідно процесуального законодавства, суди приймають рішення на підставі доказів досліджених у судовому засіданні, тобто тих доказів що були подані сторонами. Суди відмовляють потерпілим у стягненні ПДВ у випадку відмови надати документи, що підтвердження проведення ремонту транспортного засобу платником ПДВ, при цьому суди керуються наступним.
Умови виплати страхового відшкодування за Полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативними актами визначеними в п. 2.1. ст. 2 Закону.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова оцінка розміру шкоди - це визначення розміру шкоди з метою виплати страхового відшкодування.
В пп. 22.1, 22.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), відновлювальний ремонт - це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.6 Методики - це грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого транспортного засобу.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства визначає, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Стандарт), прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки, без урахування неотриманих майбутніх вигод.
Поточна вартість у вказаному Стандарті визначається як вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки.
Відповідно до п. 17 Стандарту в звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.
Таким чином, сума витрат, які повинен здійснити власник пошкодженого транспортного засобу для проведення його відновлювального ремонту, визначається за ринковими цінами та може включати або не включати податок на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п. 3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.
З наведених норм слідує, що розмір витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, які реально несуться власником транспортного засобу, збільшується на суму ПДВ лише в тому випадку, коли власник оплачує послуги з ремонту чи товари, необхідні для такого ремонту, суб'єкту господарювання, який є платником зазначеного податку.
Таким чином, як бачимо, судова практика щодо піднятого питання є неодноманітною, і застосування судами однієї і тієї ж норми матеріального права є заплутаною та не однозначною.
Разом з тим Страхова Група «ТАС» є законослухняним страховиком, і не заперечує проти виконання судового рішення, що набрало законної сили і готове його виконати, для чого Позивач по справі (особа яка має право отримати згідно рішення додаткові кошти) має подати заяву із зазначенням платіжних реквізитів.
З повагою, Страхова Група "ТАС"